Село моє – краплинко ріднокраю,
З давен моїх ти прадідів земля,
Тебе я називаю диво-раєм,
Де стежка починалася моя.
Я долю свою виткала руками,
Де ти, немов надійний оберіг,
Вело мене надійними стежками,
Щоби стерня не наколола ніг.
Село моє, колиско веселкова,
Мого дитинства неповторний цвіт,
Краса твоя, немов роса ранкова,
Котра чарує і лікує світ.
В житті моїм ти та свята криниця,
З якої пригубила я води,
Не раз мені ти будеш іще сниться,
Бо смак той залишився назавжди.
21.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792776
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2018
автор: Ганна Верес