Цвіте, що може, цвіте, як може.
Духмяний травень, мов повна рожа.
Теплінь травнева- кохання повінь,
П’янка задуха, зозулі гомін.
Весна чарівна, а в мене нежить,
І трави пильно за мною стежать.
Чебрець рожевий до себе кличе-
Ось скористайся,- здоров'я зичу.
Йду в степ безмежний- радіють очі,
Навік лишитись в цім царстві хочу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792813
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2018
автор: Лариса Чорноус