Заплутані дилеми... Гострі леза
На скрипці виграють сумний мотив.
І знову постає одвічна теза,
Захована у тінях самоти...
Така велична, мов багатство Креза,
Виблискує посеред темноти...
Пурпурна і захоплююча роза,
Являючи собою лейтмотив...
У такт хвилини стукають повільно,
Ловлю момент секунди... Осяйну
Троянду цю довершену і вільну
Крізь хвилі океанів і вогню
Несу тобі, хоч урагани сильні
Штурмують корабель... Не зупиню!
Крез — цар Лідії.
© Володимир Верста
Дата написання: 23.05.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792932
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 23.05.2018
автор: Володимир Верста