ДНІ ЗА ДНЯМИ ІДУТЬ НА ЗАХІД СОНЦЯ

ДНІ  ЗА  ДНЯМИ  ІДУТЬ  НА  ЗАХІД  СОНЦЯ
Дні  за  днями,  ідуть,  на  захід  сонця...  
за  небокраєм  згасають  у  журбі,
розлився  дощ  до  мого  віконця...
промокла  Осінь  стукає,у  двері  мої.

Зустрічає  ніч  чорноокий  вечір...  
а  у  моїм  серденьку  крає  дика  туга  ,
білолиций  місяць  обіймає  за  плечі
питає,  чому,''  блестить  на  очах  сльоза''.
 
У  вирій,  із  журавлями  відлетіло  моє  літо...                        
залишили  спогад  вчорашнього  дня,
на  прощання,  в  саду  подарували  квіти
 червоні  троянди    -які  любить  душа.

Ці  квіти  ,подарував  коханий  на  щастя...  
у  них  запашний  духмяний  аромат,  
і  вечорова  зоря    веде  мене  у  казку...
де  зеленокоса  яблуня  у  пишний  сад.

А  прийшла  ,осінь  зазолотила  листя...
сильний  вітер  зриває  листопадом-
без  коханого  любові  згораю  у  пісні
виглядаю,свого    милого  під  зорепадом  .

Цвіли  сади,  а  в  них  мої  рожеві  мрії,
і  сонячні  дні  осяяювали    тихий  рай  -    
літо  цілунком  голубило    -літа  молодії,
а  осінь  птахом  сизокрилим  веде  вдаль.    
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792940
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2018
автор: Чайківчанка