І спотикаюсь, і падаю,
та піднімаюся знов...
Все, що було колись згадую,-
зустрічі, радість, любов...
Де і куди усе ділося,
сповнене мрій і снаги,
і досьогдні не віриться,
що відпливло назавжди...
Щастям була переповнена,-
все удавалось завжди...
Довгі дороги вже пройдено,
лиш залишились сліди...
Мала сім"ю і пишалася,-
все в ній було доладу...
Доля мені усміхалася,-
в праці, куди не піду...
Все у житті удавалося,
хоч не уникла біди...
З часом усе віддалялося,
певне вже йду в нікуди...
Хоч спотикаюсь і падаю,
та піднімаюся знов...
Дітьми й онуками радуюсь,
ні, не зникає любов!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793046
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.05.2018
автор: геометрія