* * *
Страшний і дикий – і Господній
Цей дух!
Бог любить Її,
Бог любить Її і в мені,
І я! –
і що всі води…
Це глянути –
і вод не стане.
Свіркнуть повище –
й Києва не стало…
О, визвіриться зрак мов випадковий –
й дно впало!
вникну ловом:
нема й землі…
Нема, Боже, і слова!
із серця –
гейзери Її любові!!!
Й – нове творять
ці гейзери любові.
Й – спасаються:
це що зійде з небес?!
Ліпленим – моторошно
од одної вже одмивки! –
Глядь – нема принцес!
нема принцес!
І що то є: нема принцес?–
нема й завивки…
Як влине Слава!
як тільки Слава – в ній
не видно спин…
Її любов!!
Її любов – коросту позбиває…
Чого це ви? – ніби штанці
в руках тримаєте…
Ого!
ого – й не ви один…
19.03.2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793116
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.05.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович