Як мила мить, коли я знов Вас бачу...
Це не закоханість, і звісно ж не любов.
Майже не думаю про Вас, по Вам не плачу,
Та ж після зустрічі зустріти хочу знов.
Ніколи не дозволю собі більше.
Ви, певно, також - з різних ми світів,
Але дзвінок Ваш душу чомусь кришить,
І мов сімнадцять знову... не добрати слів!
Я маю забагато зобов'язань:
Сім'я, робота, мій дворічний син.
Немов безправний всіх обставин в'язень!
Навіщо ж він з'явився цей один...
***
Заздалегідь це мертві почуття...
Вони кричущі й нІмі водночАс!
І, знаю, не настане каяття -
Забороню собі і мріяти про Вас...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2018
автор: Liuba