Зелені риби
ковзають на дно.
Згортають контур білої фігури.
А ти не з тих, хто п’є хмільне вино
у дикій хижі
на ведмежих шкурах.
Пустельні звірі.
Півпорожній крик.
В зіницях хижих абсолютний голод.
От тільки ти - не з тих. Ти – садівник.
Твій всесвіт
розсипається на порох.
На персональний
видих і на вдих
(де хтось комусь - однісінький у світі)
Та віра ще слабка. І ти - не з тих…
І сонце –
у пекельному зеніті
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793276
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2018
автор: гостя