Потягся смачно день, прогнавши сон,
З валізи витягує палітру.
Не небо — а зацвів над нами льон
У ви́лисках диво-перламутру…
Рве голос півень бравий на весь двір,
Кудахчать кури в гніздах й бур’янах,
На плоті кіт чи то тренує зір,
Чи лютим левом бачить себе в снах.
Ґелґоче сіра гуска до гусят
Й вервечкою веде їх до води.
--Так-так,--охотить качка каченят.
--Біжіть мерщій, пухнастики, сюди.
Хвилює люд буденна суєта,
І ки́дає в життєві повороти.
Цвітуть на нивах молоді жита,
В садах дивують заморські екзоти.
А сонце -- все золотом облите…
Іскряться бані церковних храмів…
Дзвінкоголосий дню, милий світе,
Я в чисті вслухаюсь твої гами!
Коли ж увійде повечір’я в двері,
На спини трав ляжуть білі роси,
Опустять вниз небеса портьєри,
Жаль прИйде, хоча його не прошу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793286
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.05.2018
автор: Valentyna_S