Пелюстя сяйва темряву освітить,
І я знайду тебе посеред снів,
Загублених Морфеєм. Цього світу –
Мені замало й тисячі світів...
Не вистачить... Я знаю!... Хоча світло –
Дарую, ці букети ясних слів.
Пізніше віддаю все інше вітру,
Що віднесе до вільних кораблів,
Де всі шляхи змішались воєдино,
Проте координати все ще є!
Чи приведуть вони крізь хуртовини?
За пагорбом лиш айсберг постає...
Не знаю! Та пливу, бо ти єдина
Зігрієш серце в холоді моє.
© Володимир Верста
Дата написання: 26.05.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793296
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 26.05.2018
автор: Володимир Верста