Ось Я. На межі думок, на краю долі.
Переді мною світ як на долоні
і повні груди почуттів.
Шукаю тут в безодні того, хто б всіх їх розділив.
І от, залишилось зробити крок на зустріч.
Так важко перейти собі поставлену межу.
Невпевнено роблЮ рух у безодню...
і не взлітаю, а швидше - каменем униз лечу.
Я думала, що маю білі крила, та просто падала униз.
І думала мене ти там - внизу, зустрінеш.
А, ні. Підняла голову, а на верху сюрприз (((
Наівна! Вірю в чудеса! І там тебе також нема.
А в голові ледь чутно вловлюю слова...
О, Боже! Скажи мені, де я тепер, чому одна?
Чому хоробрість моя нікудИ не привела?
Знов у собі. Навколо тиша і я своїм емоціям раба.
Спустошені усі думки, і холод відчуваю навкруги.
Залишилось задати декілька питань собі.
Ти ж так хотіла побувати в гостях у самоти!
Як відчуття, рідненька? Сподобалось тобі?
Навіщо сколихнув усі нейрони в глибині?
Банально хочеться згадати "спалені мости".
Тепер ти - хоч і знайомий, за хвилину опинився у Тайзі.
Все, досить! Треба зупинитись! Забути! Вибиратись з діри!
Помилку усвідомила, вона була простою:
не треба бути першою, а краще ЗА тобою?
Лишається ночами безкінечними мовчати в пустоту,
Сказати правду не насмілюсь! Не зможу! Не скажу!
Все, що уява моя так довго малювала,
розвіялося як туман чи дим...пропало.
Прощатись важко з мріями, уявним ідеалом.
Вертаюсь до буденності, з великим арсеналом.
Слова, всі ці оманливі слова... Для мене важливіші дії,
запал, енергія, іскра в людині.
І хочеться повторювати всім віднині:
Слова - лише слова, все світло - всередині!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793321
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2018
автор: Moнада