Поема
«Свіже і невідоме —
Ісус Христос пише»
1
Море — схололе небо.
І краще не скажеш.
Солодом серце мастиш
крові Неба запрагнеш
Огнь проникає в тебе!!
А всі без «спасибі»
люди як вражі.
Море — схололе небо.
Поки не переможеш —
не пуска море
до Тебе!
Все не пускає до Тебе,
Боже мій,
Боже...
Нема ніякого горя,
ніякого горя!
ніякого горя, ти —
чуєш що грає море
і — Небеса говорять...
Й сидять біля моря
кра́дії
і ра́дію просять,
і — ра́дію!
і мушлю блиск не лишає
що небо
велика радість
і море —
є радість!
І за радість в мені — мене
проганяють!..
За Христа проганяють.
Й гонять —
щоб я не вносив
скращення людям — волю,
і щоб не вносив — радість!
Смердять,
палять
згусток часу...
Піт наганяють!
2
Що це тобі?
Мене в себе вселиш
і велич звільнить тебе —
і вилетиш на величі!
Я ось зайшов в банк,
щоб записать летюче!
Ще є папір
у них,
чистий —
білий папір — могучий!
Це є вода.
Живе серед води.
Бог — в Небесах
й огненнії сліди.
І є як кінь Огонь
Й Око Небес простежить:
й море — вогонь
і небеса — вогонь!
бо ж серце — крило!
незалежне.
І що тобі?
Бога в серце вселиш
і вилетиш як кінь —
Бог пробира крізь велич!
І словом в дозі я,
лиш Бог, схоже, слідкує!
Та Феодосія —
брівки в огонь малює.
Й небеса плещуться!
і море собі задкує.
3
Боже, не внось-но
у числа хмарку;
з пізніх Чисел писання;
з книги Ісаї — огня заслання;
Павла засилання;
серце чи гладь,
море і гладь —
викажись,
Боже! Викажись —
чистописанням...
Як до яви пузатим.
Не кажіть з-за моря
себе,
бо тут загрузати.
Бог багатий!
Об дзвін голубий
рекнути
може
мене! —
може образ сказати...
Він, Бог,— глосолалити, —
мені мукати
сюрчком сюрчати, —
онімовуюче; в звуках
Начало.
О, явися, окрилююча глісадо!
бо святі не мали заплічного саду
даси — се море —
бузкове свічадо:
не могли і два слова зв’язати!
Це і проявиться — ззаду.
Можу — в образах
очі у витрішках
мукати! Бог —
музику моря глосолалити:
і абіє —
земне начало!
4
«Як Ви, — кажуть, — виписали
посвідку на дозволену сміливість!
собі і — дозволили
знати!
в якім році
Вашу книгу
Ваше слово
яке заборонятимуть?!»
«Як це грядами хмар од
Кручі аж до Хіви́
вияскравились щасливі Ви?»
Та це — гарантовано!!
Один Бог — гарантія.
Слова-Бога не забороняти —
зректися себе —
огнем до слів —
з Ним поєднатись!
Не раньте себе.
А ви тягаєте здє
гранти?
з-під полів
і підвалів
в сумних гарантів?
А море — схоже схололе небо,
краще вже не казати
крилами помахаєте?
нижче неба?
о граціо!
І німо плавають —
під гарантію грації
і — під грацію негарантії?
Бог — гарантія!
Я ж казав!
Всі, кажуть, хороші,
а цей може
і гарахнути!
Цей може й не позбирати.
5
Тому що словом — на Небо!!
Бог — підніс: не в категорії.
Та в усіх поняття є?!
я щасливо спостерігаю:
море,
й Бог — море, й тонко морю
забороняє...
Прийдіть, нелукаві.
Холод, нелукавії!
в Огонь без форми?
мимо Божої слави??
скажете Богові — каз і сказ!
Є! Він — славу забороняє...
Просто здоровий Бог!
Зараз море за це поганяє!
А Китай-Шанхай? Ну мале це.
Серце?
Є з думами серце?
3.05.2013, Велика п’ятниця, Феодосія
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793339
Рубрика: Поема
дата надходження 27.05.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович