Й раніше хотів я жити у цьому селі на півдні,
і не тому, що ворожіння випав такий раптом знак:
Тут, чував я, багато людей з простими серцями.
У їхньому товаристві радість ділити дні.
У мріях сільських прочекав я все-таки роки,
поки, нарешті, не оселився тут.
А бідній хатині до чого великі простори?
Досить, якщо прикриє звичайне ліжко вона.
Найважливіше, щоб добрі сусіди частіше до мене ходили
і ми в розмовах своїх судили б про старовину.
Або про якусь чудасію з захопленням говорили,
неясні свої думки вдягаючи в слово просте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793459
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2018
автор: Тао Юань Мін