Навколо панувала тиша неймовірна,
І опинилась я в полоні чарівнім.
Всміхнулось життєдайне сонечко манірно,
Яскраво блиснув золотавий щедрий німб.
І вранці погляд зупинився на трояндах,
Цілуючи сліди сріблястої роси.
Пелюстки лагідно тримали стебел стани,
Очей не відвести від ніжної краси.
Лилися пахощі п*янкі троянд казкових,
Не випадково садівник їх посадив.
Якщо на серці щире почуття любові,
То для коханої не жаль квіткових див.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793527
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.05.2018
автор: Світлая (Світлана Пирогова)