У хаті убогій старанних рук не стачає,
і дикий чагарник мою захопив царину.
У небі ширяють, розбірливо видко, птиці.
Безлюдно і тихо - не чути кроків людських.
Безмежний-безмежний наш світ у просторі й часі,
людськеє ж життя добре як досягає ста.
А роки і місяці все у шаленій гонитві.
На скронях… на скронях, давно уже сивина...
Для чого усе?... Не збагнути…
А ще як відкинути зовсім буденні турботи -
яким ж жалюгідним, все інше є у житті!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793606
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2018
автор: Тао Юань Мін