"Якщо неправедні розростаються, як бур’ян, і цвітуть всі злочинці, то лише для того, щоб бути знищеними назавжди" (псалом 92.7)
Гриміли хмурі небеса
І сонцю місця було мало,
Здавалось непроглядна тьма
Закриє своїм покривалом
Усе довкола... Тихий жах
Влітав із громом в кожну хату,
Земля стогнала та тряслась,
Світ збожеволів і неначе
Чекав свого уже кінця,
Тремтів від страху знати кару,
Немов застиг час і серця
Завмерли каменем... І стало
Повсюди темно й стихло все...
Бринів, у тиші тій, початок
Чогось нестерпного... І враз!
У блискавицях з ревом впало,
На землю небо... І зійшли
Полки архангелів небесних
І вже не чули молитви...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793653
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2018
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ