ВСЮ НИЦІСТЬ ДУШ

Всю  ницість  душ  у  тім  донецькім  краї
Стус  бачив  ще  в  далекі    шістдесяті,
Який  там  набрід  землі  заселяє,
Чужинці,  зайди  в  рідній  серцю  хаті.

З  кутків  медвежих,  таборів  ГУЛАГу
Людський  непотріб  звезли  на  Донбас
І  той  відкрито  проявляв  зневагу
До  всього,  що  так  вирізняло  нас.

Стус  відчував  ворожість,  лють  і  злобу,
Якраз  за  це  Донбас  він  не  злюбив,
Його  гнилу,  зросійщену  утробу
В  якій  зростав  ненависті  нарив.

І  ось  тепер,  коли  пройшло  піввіку
Та  "руССкім  духом"  засмердів  Донбас,
Той  гній  з  нариву  заліпив  повіки
 І  "руССкій  мір"  почав  вбивати  нас.

Чеченці,  осетини  і  буряти
Та  інша  напівдика  звірина
Прийшли  в  Донбас  щоб  різати,  вбивати,
Бо  "руССкій  мір"  –  дорівнює  війна.  

Війна  жорстока,  підла  і  кривава,
Нелюдські  звірства  знову  від  орди.
Її  в  Донбас  ця  потолоч  призвала,
Яку,  як  бидло,  звозили  туди.

Будь  моя  воля,  я  би  цю  гидоту
На  "родіну"  відправив  до  ноги.
І  Стус  Василь  не  був  би  також  проти,
Бо  це  одвічні  наші  вороги.

30.05.2018  р.
 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793814
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.05.2018
автор: Мирослав Вересюк