Далеко на сході живе один мудрий старець.
Поглянуть на нього – завжди як убогий жебрак.
І з днів тридцяти тільки дев'ять, мабуть що, він бачить їжу,
і років із десять, не менше - на голові незмінний соломяний бриль.
Чи гірші, хто скаже, бувають багато ще злидні?
А йму хоч би що – привітний й веселий на вид.
І я, звичайно, прагну побачити старця,
і йду прямо з ранку через застави і через річки.
Дивлюся – а сосни високі тісняться стискають дорогу.
Дивлюся – а білії хмари, під стріхою вбогою мало не сплять.
А вченому ясно одразу, навіщо гостини.
І цинь він бере, і для мене без умовляння по струнах б’є.
І першая ж пісня – Летять журавлі – крає серце.
А вже і друга, де "Сич самотній", за нею...
О, як хотів би я залишитися жити у тебе, мій пане.
Просто з сьогодні і до початку зими!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793846
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2018
автор: Тао Юань Мін