Келих по вінця і вже через край
Літо розпечене ллється,
Вчора було це, та ти пригадай,
Чом серце нерівно так б’ється.
Багато було, так багато сказав,
Так мало зробив і ще мушу!
От знову прийшло, я усе пригадав-
Як взяла в полон мою душу
Секунди сплітають години в роки,
А сонце не згасне ніколи,
Як світло очей і дотик руки,
Старе все як світ, все по колу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793886
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2018
автор: Mil_ner