Хочу я, щоб мені присвятили вірші,
Але мрії збуваються в інших…
Ще дитячі. Мої. Хоч і трохи дурні…
Це не я, це душа моя пише…
Заплітаючи фрази у дивні вірші…
Так судилось, щоб я їх писала
В надщасливі секунди та на самоті,
Тим, кого над усе я кохала…
Це талант, душі голос? Писати вірші…
Чи багато для цього так треба?
Може, примхо моя, ти мене задуши?
За таку надлюдську надпотребу…
Може, хтось і мені ще напише вірші,
Дасть життя цій божественній мрії…
Пише той, хто віддасть хоч частинку душі,
Той, кому над усе ти потрібен!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793910
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2018
автор: Анна-Тетяна