Вслухаюся в траву...
Шовкова гладь
дзвінкими нотами
суниць озвучена,
дощами, без яких
би не могла
піднятися до сонця...
Дуже скучила
за тінню рук,
які на плечі клав
як мед холодний
з липового клечання
за небом з хмарами
із молока
з якими пропливаю,
наче течія...
З якими я
і світ мій
океан -
пірнаю й виринаю,
вже оновлена.
Коли ведеш
у невагомий стан,
де солодко
у черешневих повенях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793934
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2018
автор: Окрилена