***
відшелестить, відквітне і відбуде,
зелене мрево ляже на стежки.
і сім вітрів розправлять сильні груди
й помчаться сивим полем навпрошки.
а світ немов у китицях шовкових -
люби і мрій, бо що тобі літа?
в густій траві – загублена підкова,
гляди ж, неначе з казки – золота!
і добре так пробігтись за вітрами,
повірити в щасливий зорепад.
у спогадах, як ув обіймах мами,
де ані сліз, ні підлості, ні зрад.
лише думок тоненькі павутинки
і замість хмар – небесні хоругви.
щасливо так і так на мить дитинно
збирати щедре сонце в рукави!
…іще цвітінь смарагдова повсюди,
ще зріє, у медах зачата, вись.
відшелестить, відквітне і відбуде –
лише не нині, а колись… колись
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793944
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.06.2018
автор: Леся Shmigelska