Я степом іду, таким рідним, –
він, мов розмовляє зі мною
безслівно, душевним корінням,
що сплетене ніжно весною...
Так плавно заходимо в літо –
гостинно нас зве в свої шати...
птахів голоси в п'янім світі
від цих ароматів. Поспати б
у тіні шептань тополиних,
близь ставу у цій прохолоді;
хай час кудись трепетно лине
і вуж гріє бік на колоді...
02.06.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794104
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.06.2018
автор: Променистий менестрель