Глибокі океани, що без міри
Тягнули у тенета синіх вод.
Тонули кораблі до сяйва прірви
Твоїх очей незримих насолод...
Я бачу в них спасіння... Звуки ліри
Завершують штормами епізод.
На олтарі приношу я офіри!..
Дари мої бажань і всіх свобод…
Навіщо воля?.. І безсмертя вічне?..
Скитатися «Голландцем» по морях
Втомилася команда... Серце грішне
У скриню віддаю тобі... Моя!...
Чи приймеш ти?... І Фулу відшукаю...
У штормі, поки я тебе... Чекаю...
© Володимир Верста
Дата написання: 02.06.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794122
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 02.06.2018
автор: Володимир Верста