Не віримо ми вже давно в добро.
Воно в наших уявах лиш існує.
,вважаємо,що весь світ- суцільне зло,
а ще говорим дива не існує.
Війна , аварія ЧАЕС,висока смертність -
де ж те добро посеред нас?
Чи ви серйозно?Та відкрийте очі!
Вже може досить проклинати і жалітися на все?
Якби було все зле,то ми б не існували,
погинули б від ненависті вже давно.
Та що Ви? Та немає в нас хіба добра?
Звиайно є,хоча й тому,що ми не здаємось,
і плачемо,сумуємо щодня, що засинають вічним
сном ще юні хлопці.
А люди наші,мова солов'їна,хіба то не добро?
Плечем в плече разом у бій повстануть,
положать тіло й душу за Вкраїну,не боячись тих
супостатів-ворогів.
В нас є усе,і що не говори, в нас Україна є, і це є
скарб великий.
На щастя,залишились ще у нас по-справжньому
люблячі дівчата і незрадливі хлопці -
нащадки предків наших.
Ну що сказати ще?
Про Україну можна говорити без кінця...
Й коли не буде на Землі нічого ,останнє,що звучатиме-це ''СЛАВА УКРАЇНІ''
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794135
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 02.06.2018
автор: Лілія Левицька