Вечоріло…
В парку на лавці плакала жінка.
Як їй боліло…
Вище у барі – музика дзвінко.
Знов просто неба…
Поряд, збігають униз, чиїсь ніжки.
«Треба…»… «Не треба…»
Музика в барі: «Давай, братішка».
Хлипнули хмари...
І на щоках уже темні алеї…
Наче примара...
Байдуже кожен біг біля неї..
Не ворухнулась…
Місто пригоди свої відшуміло.
Жінка всміхнулась…
Ще не забулось... Та вже не боліло…
© Вікторія ІВАНИЦЬКА
1.06.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2018
автор: Victoria Ivanitska