Сховався день у сині верби в лузі,
Укутався в тумани голубі.
Я тобі, ніченько, скажу немов подрузі,
Як важко жити у журбі.
Піду в шовкові трави, до калини,
Де білий цвіт спадає, наче сніг.
Отут колись стрічав мене мій милий,
Та нашу зустріч зберегти не зміг.
Дивились сумно з неба зорі срібні,
І місяченько скоса поглядав…
Одне другому стали чомусь не потрібні,
Хто ж нам з тобою таку долю передав?
Чи день отой, що в верби заховався?
Чи цвіт калини скупаний в росі?
Чи місяць, що у зорі закохався?
…Любов розтала… в вранішній красі…
02.06.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794177
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2018
автор: Валентина Рубан