[i]Дощ за вікном, і свіжа прохолода,
Похмуро у кімнаті, тихо, тьмяно.
Я в ліжечку, яка ж це насолода…
Під дощове стакато і піано…
Байдикувать в розстеленому ліжку
Томитись у ледачій, сонній муці
І відчувати, що ти дуже близько,
Ти поряд, у моєму ноутбуці…
Слова, по іншу сторону екрана
Звабливо пестять чат і монітор…
І уявляю ніжний дотик пальців
Що розфарбує на мені дивний узор.
Вуста солодкі потім почаклують
На вушко прошепочуть, залюбки,
Думки і мрії …ті що не вміщались
У скромні, стислі, правильні рядки…
Широкий простір без усіх обмежень
Де головні усі дрібні деталі…
Пишу тобі, бо я проста людина,
Яка не знає, що чекати далі…
03.06.18[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч