Вона заплакана в вікні
Стоїть самотньо-одинока.
Нема його в її житті,
А може, щось попало в око.
Пішов туди, де бій гримить,
Де грози падають сталеві,
Життя де ділиться на мить,
Де сльози горя кришталеві.
Його нема, лиш нагорода –
За честь, за доблесть, героїзм.
Коли ішов, була негода
В її очах краплини сліз.
А як раділа телефону,
Дзвінку із зони де війна.
Казав, що не бажав нікому:
Ні смерті, горя, а ні зла.
Любив життя, а смерть скосила,
Як квітку, колос чи траву.
І лише Божа дивна Сила
Пустила душу жить в раю.
Його нема, вона в вікні
Стоїть самотньо-одинока.
Любов чекаємо в житті,
Від зла сльозиться чомусь око.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794344
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 04.06.2018
автор: Східний