ОЖИНА…

Зацвіла  молода  ожина
Синювато  в  моїм  саду,
Хоч  тепер  ти  мені  скажи-но.
З  ким  же  будеш,  коли  прийду?..

Може,  сам...  між  дерев  столітніх
Виглядаєш  з  усіх  країв  -
В  посивілім  твоєму  літі
Не  шумлять  молоді  гаї...

А  чи  в  парі,  що  через  роки
Ти  створив,  щоб  забути  зміг
Всі  мої  босоногі  кроки,
Що  ступали  на  твій  поріг...

І  сумує  гніздо  лелече
Через  роки,  через  роки
За  минулим,  що  недоречно
Переплутало  всі  стежки...

Я  влетіла  б  на  теплих  крилах,
На  семи  неземних  вітрах
У  обійми  твої  безсило,
Загубивши  у  небі  страх...

Та...  тримає  мене  ожина
Біля  дому...  душа  болить  -
І  думками  туди  я  лину,
Де  побачу  тебе  за  мить...

Наливаються  темним  соком
Стиглі  ягоди  запашні,
Обсипаються  і  щороку
Не  дають  забуття  мені...

         -              -              -


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794405
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2018
автор: Наташа Марос