Від Бога незалежність - це абсурд
Лиш райське - "я люблю" серцебиття
Чекають Бог від нас і батько, й мати,
Чому від тих, хто нам дає життя,
Так незалежність прагнемо шукати?
Невже не розуміємо ми, що
Без Бога і батьків життя б не мали,
До Бога чом, без Кого ми - ніщо,
Наважилися ставиться зухвало?
У світі, що створив Творець Святий,
Шукаємо від Нього незалежність,
І нехтуємо явним та простим:
Що кожен вдих від Бога лиш залежить.
Бог каже: Так любіть, як я люблю,
Та вигадали всі ми свою віру,
Любов ми також винайшли свою,
Том каже Бог, що "горе лицемірам".
Христос нам показав Своїм життям,
Як треба тих, хто дав життя, любити,
Якщо не райське в нас серцебиття,
Нам у раю "не світить" вічно жити.
Бо логіка Творця життя проста:
Що життєлюб захоче полюбити
За Дар життя - Спасителя Христа,
І Його волю з радістю творити!
Якщо ми дійсно любимо життя,
Не ділимо Христа на свої віри,
Бо вічне "я люблю" серцебиття,
Природно зберігає Богу вірність!
Шукати незалежність від Христа,
Хто замість нас ніс хрест - за гріх відплата,
Це лакмус, що душевний - гордий стан,
Бо гордий любить не життя, а злато...
Від Бога назалежність - це абсурд,
Залежні кожним вдихом всі від Нього,
І хто є хто - покаже Божий Суд, -
Святий і незалежний не від кого.
***
НЕ СВІТИТЬ - ніщо не віщує удачі
ЛАКМУС - індикатор для визначення РЕАКЦІЇ середовища
АБСУРД - безглуздість, нісенітниця, те, що СУПЕРЕЧИТЬ здоровому глузду, логіці
##############################
Меж "верю в Бога я", и меж "я верю Богу",
Две разницы больших - сказал бы одессит,
Ужель нас не страшит, что Божий Суд в итоге
"По вере" - приговор для всех нас огласит?
Ведь очевидный факт: и дьявол "в Бога верит",
Но почему-то он в геенну осуждён,
Что если мы живём с аналогичной верой,
То с дьяволом тогда в геенну попадём?
Как верить нам решать: иль "в Бога", или "Богу",
Довериться ль Ему душой, как Педагогу,
Учиться у Него, чтоб вечно, свято жить.
***
ПЕДАГОГ - специалист, главная обязанность которого, - работа с детьми.
###################
Свободу от Творца чего ж так рьяно ищем,
Не в силах коль создать самим себе дыханье,
Коль сводит смерть на ноль наш труд и наши знанья,
Ну, чем же тогда нам гордиться пред Всевышним?
Ну, чем гордиться нам, коль мы у смерти в рабстве,
Чего же от неё не ищем мы свободы,
Чего ж нам все враги: и братья, и народы,
Что ж не хотим мы жить, как в Божьем вечном Царстве?
Презрение к Себе Творцу узреть несложно,
Увидев, как Его творенье презирают,
Где вместо "возлюби" цинично нарушают
Законы, что перстом написаны нам Божьим.
Ну, чем гордиться нам перед Христом Безгрешным?
Кто отдал за наш грех в уплату Свою душу,
Власть смерти и греха, Кто на Кресте разрушил,
Чтобы возможность дать покаяться нам, грешным!
Свободу от греха иль у греха рабами:
Чью власть себе избрать - решают души сами
***
РЬЯНО - энергично, с увлечением, сердечно
ГОРДОСТЬ - (греч. высокомерный , надменный), проявляется в отвержении Бога и презрении к людям
ПРЕЗРЕНИЕ - чувство превосходства над другими.
###################
Живя недолгий век под небосводом,
Чего, на самом деле, мы хотим:-
От Бога иль от дьявола Свободы,
Чьей власти мы себя поработим?
Иль у греха и смерти быть рабами,
Иль у святой Божественной любви,
Или, как дьявол, Богу стать врагами,
Или души Спасителя любить?
Христос Добыл свободу для нас, грешных,
От рабских, души губящих оков,
Искоренив из них чтоб дух мятежный,
Вдохнуть в них Дух Святой, чья Суть - любовь!
Вот, истинная, вечная свобода -
В счастливом и Божественном "люблю",
Ведь не зависит от земной погоды
Счастливый климат, что царит в раю!!!
[b][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794468
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2018
автор: Ведомая любовью