Ми лупали сю скалу словами,
Лупили кулаками
До крові.
У Львові
Багато поетів.
Мало віршів,
Бо дофіга римоплетів.
Вірили, що станемо відомі
Поміняємо вдома
Шпалери,
Змінимо окуляри
Вдягнемо новий одяг,
Брендовий, дорогий.
Щоб виглядати нормально на людях,
А не як диваки
Чи то гризуни
З Сихова,
Які їдять сміття.
Ми надіялись,
Що нас помітять,
Поки ми ще
Живі,
Поки ми ще
Тут.
За нігтями бруд
Зниклих ілюзій,
За душею ні гроша.
Ніфіга, брате,
Певно, не вийде,
Але я лупаю сю скалу.
Невже їм досі потрібні мученики,
Тирани і божевільні?!
О Боже, ми вільні,
Все-таки вільні.
Втрачені поети
Нової епохи.
Хоч зараз їм по*уй.
02.06.2018
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/wqaZcisfiO4[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794480
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2018
автор: Kukhta Bohdan