В минуле дорога - слова, наче мантра.
Ти знов мене, пам*ять, в минуле зовеш.
Душа підсвідомо пускається в мандри,
Як ніби у сні полуденному марить -
Світами минулих дощів і пожеж.
До болю відомі тамтешні маршрути,
Дороги моїх весняних божевіль.
Нічого не вмерло. Ніщо не забуте.
І хочеться знову туди зазирнути,
Хоча тільки тиша лунає звідтіль.
А пам*яті човен в рожеві тумани,
Де юність моя залишила сліди,
Несеться. Там досі квітують каштани,
Бо в серці моєму нічого не в*яне,
Бо в ньому любов і весна, а не лід.
Квітень 2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794493
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2018
автор: Елена Марс