Я дріботіла по клавіатурі,
Слова сплітала в речення, думки.
І наче на казковій партитурі
З’являвся образ твій із глибини…
Його насправді зовсім я не знаю,
Він виник звідкись, наче вітрюган.
І ось пишу і відповідь чекаю.
А в голові суцільний балаган.
Я дихаю то швидко, то поволі.
Та що зі мною? Що за чортівня?
В житті напилася я горя і доволі
Для чого знову вся оця дурня?
Мої слова мандрують далі, далі…
Ти там далеко, ніби і нема.
Та у цю мить для мене то деталі,
Приємно… Хоч розмова і німа…
Я знову дрібочу, а час злітає
І гальмувати треба вже мені.
Ти дивний сон який ось-ось зникає
Десь в потойбічній, тихій глибині…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794525
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2018
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко