Він йшов, просто йшов увесь час.
Ніхто не знав чи важко було йому йти. Інколи він призупинявся, або навпаки пришвидшував свій хід. Чи помічав він зміну пейзажів, облич? Хтозна...
Його намагалися зупинити, але марно. Дехто хотів випередити, або хоча б йти з ним в ногу. Були і такі що відстаючи плентались позаду.
Куди він йде? Що має на меті? Де кінцева зупинка? Ці питання багатьом не давали спокою.
Хтось цінував його, хтось приписував йому лікувальні здібності, а хтось просто марнував...
А він йшов, залишаючи в серцях та на обличчях свої сліди.
Час просто йшов, йде та йтиме далі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794527
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2018
автор: Ірин Ка