Якби сповільнити могти плин ріки
Або ж ублагати час зупинитись,
Щоб дав хвилю-дві довкіл розирнутись
І на незнаємі зійти острівки.
Нехай це будуть пристані печалі,--
Як пощастить – то радості і світла,--
Лише б довше впиватись білим світом…
Цього буде однаково замало.
Пливе, на хвилях котиться життя,
Як лист кленовий, сонцем обгорілий
І почуттями рано постарілий,
В міцні обійми спокою торжества.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794537
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.06.2018
автор: Valentyna_S