Душ наших потаємну глибину
Побачити не можна темним оком.
А на поверхні ми ведем війну,
І вже забули про мету і строки.
А на поверхні все переплелось:
Потворне з гарним, вічне із минущим.
Вже стільки слів небесних пролилось
На недоладний світ вогнем цілющим!
А на поверхні ми не бачим змін.
Все дивимося вглиб або ж угору.
Невже це тільки видимість і тлін?
Невже ми там усе забудем скоро?
Для чого ж Він збудив колись зі сну
Душ наших потаємну глибину?
30.5.1995
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794568
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 06.06.2018
автор: Надія Медведовська