Надворі уже вечоріє,
ні хмаринки на небі.
Теплий вітер весняний
обвіває лагідно як.
І прекрасная діва
розкошує поряд із нами,
до самого світанку
п'є вино і співає нам.
А як скінчує пісню,
то видихає глибинно,
й ті тяжкі видихання
заворожують більше ще.
Білим світиться світлом
у прозорих хмаринках місяць,
все навкруг рум'яніє
від квіту над листям густим...
Хіба отак не буває,
що мить породжує радість?
Нехай вона й ненадовго:
та що поробити з цим!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794585
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2018
автор: Тао Юань Мін