Душі ніжні подихи щиро дарую,
Ти водночас і близько, і далеко.
Господь нашу зустріч незримо готує,
Леліють малечу у парі лелеки.
У вирій вони відлетять восени,
А поки приймають дарунки від літа.
Я вірю – до мене прийдеш Ти у сни,
Зумієш теплом смутку лід розтопити.
І вчуся кохати в розлуці з Тобою,
Як губка вологу приймаю науку.
Закохане серце не знає спокою,
Твоя недовіра – мій відчай і мука.
Ми ще не готові з Тобою, напевно,
Пліч-о-пліч іти по життєвій дорозі.
Та вірю – усе, що було – недаремно,
І щастя своє відшукати ще в змозі.
В Тобі відчуваю все більшу потребу,
На фото очей карих погляд чарує.
Господь посилає натхнення із неба,
Душі ніжні подихи щиро дарую…
© S.Nemo
03.06.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2018
автор: Finist