Ніч дивиться терновими очима,
Як укладає сон утому спати,
Сріблястий серпик гострим лезом блима--
Йому схотілось хмару наздогнати.
Тренує голос соловей у га́ю,
Щоб соло здивувало солов’їху.
І «фіть», і «тьох» так солодко лунає
В тім співі всім закоханим на втіху.
«Люблю» чиєсь сплелось із солов’їним
І попливло із звуком зорепаду.
«Кохаю» підхопилося пташиним
І гуготінням верховіття саду.
Завмер у високості місяченько,
Зчудований красою ночі то́ї,
Втаївся й підслуховував тихенько,
І, чу́лий, увінчав її ясою.
Яса тут: сяйво
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794662
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.06.2018
автор: Valentyna_S