Трава у травні стигне, як жита,
І колоски шовкові викидає.
З ласкавим вітром музику складає -
В ній дух землі і неба висота.
Потоптана, пом'ята не впаде,
Умиється холодною росою.
Покошена - оттавою зійде,
Як перше вабить плоттю й красотою.
Стеблина кожна кличе мов - живи!
Будь молодим, як зелен цвіт весною.
Волошку ніжну марно не зірви,
Йди до людини миром - не війною!
Так схожа доля вічної трави
На долю жінки - матері земної.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794701
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.06.2018
автор: Іван Демченко