Знов прийшло до нас тепле літечко,
У моїм дворі диво- квіточки,
Я до них іду,придивляюся,
Квіточкам усім усміхаюся...
Стежка у садок вкрита килимом,
Та немає в нім мого милого...
Відійшов давно в інші він світи,
Залишив мене з болем назавжди...
Хоч його нема, та є діточки,
Розцвіли,зросли наші квіточки,
В білий світ вони розлетілися,
В свої доленьки завихрилися...
Телефонами ми спілкуємось,
І розмовами я любуюся,
На гостину їх я запрошую,
Приїжджають вони прехорошії...
Ми радіємо,розмовляємо,
Про минуле все пам"ятаємо,
І радію я,й оживаю знов,
Богу дякую,не зника любов...
І онуки вже всі дорослії,
Приїжджають вони прехорошії,
Дідуся свого вони згадують,
Квіти і садок теж їх радують...
Кожен день ходжу я у наш садок,
Не звільняюся від своїх думок,-
Чому так життя улаштоване,..
Ким розлуки нам заготовлені?..
Чом не разом нас в інший світ беруть,
Чому люди всі все ж колись помруть?..
Не буваєм ми задоволені,
Що розлуки нам заготовлені...
Та терпіти все я навчилася,
Своїй доленьці підкорилася...
Що було,пройшло і минулося,
В моїй пам"яті залишилося...
І радію я,що знов літечко,
Мене милують мої квіточки,
І садочок мій наливається,
Як колись мені усміхається...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794744
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.06.2018
автор: геометрія