Тебе нема вже стільки літ і зим.
Без тебе світ біднішим став удвічі.
Мій сум такий, не вистачить і рим,
Зі мною плачуть, плачуть нині свічі.
По небу ходиш майже тридцять літ,
Мій чесний батьку, ти – мені взірець.
Я, як і ти, не продаю цей світ
Й мені за скарб – тендітний олівець.
Твоє життя минуло в купці книг,
Я бережу їх як зіницю ока.
Собою не була би я без них
Й не був би ти для мене за пророка.
Маленьке фото в мене у руці.
Давно не заглядав у сновидіння.
Та пам’ять покотилась по щоці
І образ твій мигнув святою тінню.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794748
Рубрика: Присвячення
дата надходження 07.06.2018
автор: Шостацька Людмила