Барви цвітіння хіба зберегти надовго?
Дні відцвітання чи здатен спинити хто?
Те, що весною прекрасним лотосом було,
у сіру коробку насіння, перетвориться й все.
Іній безжальний укриє траву на полі.
Знітиться, всохне, але не погине вона!
Сонце із місяцем знову пройдуть своє звичнеє коло,
ми ж ідемо, і немає повернення нам до живих.
Серце моє до минулих часів усе кличе.
Як ізгадаю про них – і обривається, ниє воно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2018
автор: Тао Юань Мін