Мій світе – погляд твій ясни́й
сіяє поруч тут зі мною,
а свідками ці ясени,
що стиха шепчуть під горою...
Ріка дзюрчить в очеретах –
в розмову не встряє, лиш слуха,
бо ж суть життя так непроста,
то ж тче думки ця вічна мука...
І Місяченько серед зір
так мудро дивиться на Землю –
де людське плем'я , вір не вір,
в шуканнях зиску б'ється зело...
І соловейко ще не спить –
так хоче розпові́сти правду...
Осів вже пил із під копит
й ракети чи дадуть нам раду?
Ще обертається Земля,
красуня в небесах блакитних...
Співати б людям на полях,
а не оплакувати вбитих.
08.06.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794865
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.06.2018
автор: Променистий менестрель