Його рукою водить Бог
І він малює теплі крила -
А там, де двоє, де удвох,
Завжди розправлені вітрила...
Художнику не треба дня,
Не треба кольору і світла,
Бо він, здається, навмання
Мішає фарби на палітрах...
Та звичним рухом, у мазках,
Не оглядаючись в нікуди,
Він, тихий, мовчазний казкар,
Дарує щедро Вічність людям...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794876
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2018
автор: Наташа Марос