Всіх ближніх, що душею я люблю,
У пам'яті збираю воєдино.
Тоді очима їхніми ловлю
Старе й нове, постійне й швидкоплинне.
І згадую роки та імена,
І згадую життя найвищі злети.
Тоді цвіте в душі моїй весна,
Тоді пісні складаю, мов букети.
Тоді вплітаю радість в кожний рух,
І з радістю літаю наяву.
І внутрішній стає чіткішим слух,
Тоді в ладу зі світом я живу.
Тоді пісень нові гірлянди шлю
Всім ближнім, що душею я люблю.
5.6.1995
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794939
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 09.06.2018
автор: Надія Медведовська