До вівтаря самотності ніхто не вів,
я сам прийшов закоханий у мрії…
Стояли поруч тисячі забутих днів,
яким себе наївного довірив…
Тиняюсь між світами стомлених очей,
замість притулку в них знаходжу тишу,
що ріками в моря загублені тече
й не повертається додому більше…
І безліч юрб щодня проходять мимо,
читаю їх. В безсиллі загубившись
я змиваю вдома кілограми гриму,
на вівтар самотності схилившись…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794961
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2018
автор: Матвійчук