Прихилила би небо – до нього вам легко дістати.
Накидала б до жмені зірок, але світять уже.
Одягла б вас в нетлінність – самі собі зшили ці лати.
Зістигала біду і хворобу – хтось інший стриже.
Малювала б вам ранок очима, та сам він приходить.
Гріла б подихом в холод – вас гріє сучасний камін.
Умивала б руками – своїми підносите воду,
Обтирала б волоссям – рушник є у вас навзамін.
Казку б вам написала про смілого князя й князівну,
І не килим із ворсом – веселку б пустила до ніг.
Повела б вас за руку в далеку країну – чарівну,
Якби з вашого серця до мого не сипався сніг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)