Забуваю….

Дуже  важко  тебе  забувати…
Пам’ятаю  твій  погляд,  не  очі.
Можу  подумки  лиш  обіймати
І  у  мріях  спіймати  ті  ночі.

Я  твій  запах  боюся  згадати,
Лиш  би  він  не  затьмарив  мій  розум
Я  надії  втомилась  плекати…
Я  віршами  виказую  прозу.

Я  складаю  до  шафи  ті  вірші,
Всі  вони,  у  шухляді,  про  тебе.
Вони  в  світі  усьому  найгірші,
Бо  пишу  я    їх  тільки  для  себе.

Я  б  спалила  ту  цілу  шухляду
І  кімнату,  і  дім,  і  всю  душу.
І  на  попіл  самотньо  присяду  -
Цілу  вічність  я  з  місця  не  зрушу.

Бо  немислимо  далі  так  жити.
Я  обличчя  твоє  забуваю…
Дуже  важко  всім  серцем  любити,
Якщо  образ  лиш  твій  пам’ятаю…

Але  ти  не  побачиш  рядки  ці
Вони  в  шафі  навіки  сконають,
І  продовжу  писати  дурниці,
Бо  твій  голос  я  все  ж  пам’ятаю…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2018
автор: Валентино